ГАЗ "Школьник" В-025, дизайн другий (1966-1975 року випуску ?) (Страница 4 из 6)

Вилка, її кріплення.

Комплектація – звичайна (чашки з рами не знімав: немає потреби)

Особливості, характеристики:
— пір'я мають значний вигін уперед, паяні дропи;
— у отворах для приєднання "вусів" крила немає різьблення, їхній діаметр 5.2 мм;
— "плечі" зварні, з двох штампованих частин;
— отвір для кріплення крила – наскрізний, тобто передбачена можливість встановлення передніх гальм;
— діаметр отвору під шток керма приблизно 19 мм;
— довжина штока вилки приблизно 160 мм;
— різьблення на кінці штоку М22х1;
— посадковий діаметр нижнього конуса/вилки = 23.0 мм;
— проріз на штоку (для вуса стопорної шайби) розташований під кутом приблизно 45 градусів, уперед та вправо.
   

Вилка вперед/назад не деформована:

Але відстань між дропами потребує корегування (збільшення) приблизно на 5 мм.
Є невеликі ушкодження хромованих поверхонь "сорочки" та верхньої частини верхнього конуса.
Є відносно невеликі ушкодження ЛФП (лако-фарбованого покриття) поверхонь вилки. Само ЛФП просте, тобто не має лессірного ефекту.
Загальна оцінка стану вилки та деталей вузла кріплення: добрий.

Задня втулка.

Другий етап марлезонського балету:  збирання, частина 1.
Пункт 4) інструкції від колеги DCorvus:
https://krokovod.org/forum/viewtopic.ph … 54#p220754 , а саме (цитата):

4) Вставляем червячную гайку (16), запихиваем смазку и кучу шаров 3 мм (11).  Количество — полная чашка минус три. Очень неплохо тут использовать смазку чуть более жидкую, чем литол. Шары должны лежать аккуратно, для безпроблемной установки регулировочного конуса (12). С ним все как обычно — закручиваем до упора и откручиваем чуть назад,  проверяем,  что подшипник не люфтит сильно и не закусывает.  Конус (12) фиксируется звездой (13) — для этого на звезде есть специальная  выштамповка.  Сверху втыкаем стопорную шайбу и накручиваем контргайку (14, 15).

У принципі, цього тексту достатньо. Але, як завжди, є нюанси. Тому – докладно, з фото.

Підготовка: комплект деталей втулки, за виключенням того, що зображено на другому фото тут: https://krokovod.org/forum/viewtopic.ph … 34#p250634 . А також мастило (Літол), пінцет, ганчірка (витирати мастило), викрутка чи щось інше з тонким кінцем (для нанесення мастила), блюдце (збереже шарики від втрати).

Схема втулки: з https://krokovod.org/forum/viewtopic.ph … 53#p220753 :

Примітка 1. Чомусь гайка 16 має назву "черв’ячної гайки", хоча ніякого черв’яка тут немає, а є двозахідне трапецієподібне різьблення.
Примітка 2. Всі різьблення – ліві !

Збирання:
1.    Кладемо на блюдце гальмівний конус 10, без фанатизму вкладаємо мастило на доріжку для шариків (рис.1).
2.    Беремо гайку 16, накладаємо мастило на доріжку для шариків (це остання доза мастила для цього підшипника). Є сенс покласти чуток мастила й на наріжне різьблення цієї гайки (рис.2).
3.    Вкладаємо гайку 16 в гальмівний конус 10, заповнюємо підшипник шариками ф3.0 (рис.3).
4.    Беремо регул. конус 12 (рис.4), накручуємо його на гайку 16. Тут зручно гальмувати цю гайку двома пальцями спочатку зсередини (рис.5), а потім – з торця (рис.6). Шарики самі виставляться на свої доріжки. Один з пазів на регул. конусі 12 займе положення посередині між двома пазами на гайці 16: таке положення конусу забезпечує призначений конструктором зазор у підшипнику. Блюдце вже не потрібно.
5.    Беремо зірку, знаходимо на ній виштамповку (виступ), позиціонуємо його напроти знайденої впадини на регул. конусі 12 (рис.7). Перевертаємо зірку та насуваємо на гайку 16 до упору, причому виступ на зірці повинен ввійти у паз на регул. конусі 12 (рис.8). Рекомендація: щоб послабити спротив насуванню, бажано перед цім надфілем притупити кромки в отворі зірки.
6.    Беремо стопорну шайбу 14, виставляємо її "вусами" вверх  (рис.9) та надіваємо на гайку 16 (рис.10).
7.    Накручуємо стопорну гайку зірки 15 (рис.11), затягуємо, стопоримо гайку за допомогою стопорної шайби 14. Отримали збірку, яка містить підшипник, зірку та гайку 16.
8.    Беремо рухливий конус 9 та збірку. Наносимо мастило на поверхні тертя (рис.12): дві, що будуть контактувати з насічкою (біла та жовта стрілки) – незначною кількістю мастила, а однозахідне трапецієвидне різьблення (червоні стрілки) – рясно. Також є сенс покласти чуток мастила й на наріжне різьблення збірки (синя стрілка).
9.    Вкладаємо рухливий конус 9 у збірку (рис.13). Беремо корпус втулки, перевертаємо його та до упору накручуємо на збірку (рис.14). Сильно затягувати не потрібно, оскільки це зробиться само при гальмуванні.

Примітка 3. При гальмуванні рухливий конус 9 по двозахідному різьбленню висувається назовні (рис.15), а при роботі педалями – всувається (рис.16). Гальмує цей конус своїми вусами маточина 22, підтиснута віджимною шайбою 20. В обох крайніх положеннях відбувається з’єднання зірки з корпусом втулки за рахунок тертя на конусних поверхнях, позначених на рис.12 білою та жовтою стрілками.
Примітка 4. Конструкція така, що щось встановити невірно не можливо!

Фото:
         

Другий етап марлезонського балету закінчено  .

Задня втулка.

Другий етап марлезонського балету:  збирання, частина 2, остання.

Схема втулки – та ж сама.
До останнього речення пункту 5) інструкції від колеги DCorvus:
https://krokovod.org/forum/viewtopic.ph … 54#p220754 , а саме (цитата):

5) Собираем бутерброд, крупно показанный на выноске. Правый конус (5) должен быть накручен до упора! Шайба с усами (22) должна прокручиваться между сидящими на конусе шайбами (21) с некоторым небольшим усилием, которое обеспечивается прижимной шайбой (20). Гайка (1),  прижимающая бутерброд — регулировочная, ее не надо затягивать, только слегка прижать!

самим DCorvus додано на https://krokovod.org/forum/viewtopic.ph … 68#p220768  (цитата):

Вот тут я ошибся. Это конкретно на моем экземпляре конус имеет недостаточно глубокую проточку. В норме гайка затягивается до упора, а работа "бутерброда" регулируется отгибанием усов пружинной шайбы — "свастики".

Розлогу цитату з книги Крадинова (нижче інструкції від DCorvus) обов’язково потрібно прочитати.

Є деякі нюанси.
1. Є сенс вісь з конусами та шириками встановити відразу, тоді краще контролювати шарики.  Регулювання зазору залежить від того яка ситуація з наступним нюансом.

2. При збиранні "бутерброду", показаному на виносці на схемі втулки) деталі 20, 21 та 22 легко стають на місце (у рухливому конусі є два пази для вусів маточини, їх потрібно знайти). На моєму екземплярі правий конус 5 має достатньо довгі проточки, тому гайку 1 я затягнув, але без фанатизму (маточина 22 та віджимна шайба 20 при цьому не затискуються від провертання). Тепер регулювання зазору у підшипниках ніяк не залежить від положення гайки 1.

3. В моєму екземплярі втулки ще були дві шайби 18 для регулювання: тонка та товста. Їхнє призначення – додаткове регулювання глибини проникнення вусів гальмівного важеля 19. У п.7) від DCorvus є така рекомендація (цитата): "Если тормозной рычаг задевает за конус (9) или за иные детали, стопорную шайбу можно расположить не по чертежу, а сразу за гайкой (1) — то есть под тормозным рычагом и его пыльником". І ніде немає нічого про ці дві шайби 18. В цитаті з книги Крадинова – є, але не пояснено, як і що ними регулювати. Так от, справа у тому, що глибина проникнення вусів гальмівного важеля 19 може бути не тільки завеликою, а й навпаки – замалою . Тоді ці вуси входять у пази рухливого конуса 9 із запізненням, що призводить до значного збільшення величини оберненого ходу педалей при гальмуванні, або її нестабільності.  Коли я прибрав товсту шайбу 18, то цей хід став стабільно відповідати куту повороту зірки приблизно у 80 градусів! Експлуатація покаже, чи вірно я зробив.

Ось і всі нюанси.

Другий етап марлезонського балету закінчено.

Як на мене, я повністю зрозумів цю конструкцію, і як вона працює. Нормальна конструкція, не потребує майже ніякого додаткового регулювання на рівні плюс/мінус мікрони, а шайби регулювання 18 завжди можна підібрати з додаткових джерел чи зробити.

Конструкція надійна у тому плані, що силові елементи мають значні розміри. А насічка на контактних поверхнях зчеплень доволі глибока.

Багато деталей? Але вони мають геометрію тіл обертання, що завжди краще, ніж із застосуванням фрезерування, протягування, тощо.

Тонка вісь? Так не перевантажуйте вело! А саму вісь можна узяти з передньої втулки, якщо довжина різьблення М8х1 достатньо довга для правого конуса (такі осі є).

Щодо ефекту АВS, то поки ще не маю практики.

Мої рекомендації:
1. Є проблеми з прокручуванням назад – підбирайте шайби 18!
2. Вуси гальмівного важеля, як і на інших вело з подібною конструкцією важеля, повинні щільно прилягати до рами.

Sedoy-K, припускаю, що Ваш екземпляр вироблено не раніше 1965 року.

Распоряжением Тульского Совнархоза № 148-Р от 2.03.1965 года «Об организации производства велосипедных сёдел и сумок Узловский завод картонажных изделий был переименован с 26.03.65 г. в Узловский завод технических кожаных изделий».

Джерело.

Ні, перед першою вісімкою вибита ще одна цифра, що також попадає на отвір. Очевидно, що номер складається з сімох цифр.

Колеса

Ободи фірмові ГАЗ "Школьник": сталеві, профіль "чайка", на 28 спиць, емаль під слонову кістку, з червоною симетричною тонесенькою ліновкою. Зовнішній діаметр приблизно 460 мм, під шини 445-30. Ширина 30.5 мм, внутрішня посадкова 22.5 мм, висота профілю 16.5 мм. Є іржа.

Задня втулка має такі характеристики: 14Gx28H, стальна, хромована, з двох частин (на різьбленні), кріплення – гайка, відстань між фланцями (по центрам) – 52.5 мм, довжина власне втулки 63 мм, діаметри по отворам під спиці 36.5 мм й 60.5 мм, діаметри фланців 44 мм й 68 мм. Увага: отвір під лівий конус має діаметр 15 мм (меншій ніж на втулках з "дорослих" вело). Фланці товщиною 2 та 3 мм. Діаметри товстої та тонкої частини корпуса втулки: 48 мм та 15.5 мм. Відстань між лівим фланцем та товстою частиною 28.5 мм. Зенківка отворів присутня, але не на всіх, краї отворів не зім’яті шпицями, тобто втулка є загартованою. Контактні поверхні, що передають зусилля ходу та гальмування – конусні.

Спиці рідні, оцинковані, ф2 мм, під два хреста довжиною 200 мм (14 шт.) та 206 мм (14 шт.).

Два підшипника мають по 9 шариков з  ф5.0 мм, а третій – 44 з  ф3.0 мм (сепаратори відсутні). Лискі на конусах під вузький ключ розміром 12 мм.

Зірка має 16 зубців, а також оригінальний варіант кріплення.

Вісь довжиною 115 мм, з різьбленням М8х1 по 30 та 50 мм, клейма не має. Є обидві проточки під шайби з вусом.

Гальмівний важіль розташований правіше зірки, фіксація на рамі – "вуси".

У зібраному стані задня втулка вимагає відстань між дропами приблизно 90-92 мм.
Увага: у зібраному стані виявилася невеличка різниця у відстанях між фланцями та дропами (ліва – менша), яку потрібно компенсувати або спицями при встановленні на колесо,  або додатковими шайбами при встановленні на раму.

Передня втулка без клейма, має такі характеристики: 14Gx28H, стальна, хромована, кріплення – гайка, діаметр по отворам під спиці – 36.5 мм, діаметр фланців – 44 мм, відстань між фланцями – 48.5 мм, довжина власне втулки 68.5 мм. Відстань по торцям конус/конус 73 мм.
Зенкування отворів під спиці присутнє. Краї отворів не зім’яті спицями, тобто втулка – загартована.
Увага: отвори під конуси мають діаметр 15 мм (меншій ніж на втулках з "дорослих" вело), а самі конуси мають зовнішній діаметр 14.5 мм. Лискі на конусах під вузький ключ розміром 12 мм.

Спиці рідні, оцинковані, ф2 мм, під два хреста довжиною 206 мм (28 шт.).

Підшипники без сепараторів, по 9 шариків ф5.0 мм.

Вісь довжиною 105 мм, з різьбленням М8х1 по 30 мм, клейма не має. Є обидві проточки під шайби з вусом.

Шини 445-30, ГОСТ  4750-63, модель Л-50, made in USSR. Виробництво 1964 року. Стан задовільний, ще поїздять.
Флипери рідні.
Камери нові: Mitas Tyres, 20” AV40, 20 x 1.1-1.75.
Ланцюг: без клейма, майже не потягнутий. Парафін.

Оригинальные ключики пришли?