Хата на те і хата, що всяк зайти може.
От в останній день відпустки довелося привести в свідомість ось таке чудо.
Щоб не дратувати благородних донів сховаю фото під спойлер.
Велосипед був куплений на початку 2000-х для дівчини. Покатавшись пару разів вона переїхала в стольний град Київ, а будучи сильно не обмеженою в коштах купила там собі інший двоколісний продукт розвитку маркетингу.
Не робив початкових фото, просто запилений вел на спущених колесах. Єдиною серьозною проблемою виявилась каретка. Фірми VP, але ще на шарах з якоюсь пластиковою приблудою в центрі і кучею якихось стопорних кілець. Вперше таке побачив. Шарики були квадратними. Кинув в загашнік, може коли відреставрую.
До чого взагалі пишу, а щоб вивалити свої враження від комбінації жорсткої рами і правільних (одинарні широкі обода, чотири хреста і широки покришки) м'яких колес. Вроді і їдеш, розумієш по чому, але не відчуваєш керування зовсім, як на сімейному мінівені в кільцевих гонках брати участь. Десь виїхати на природу часу не було, але по грунтовкам і дорожніка хватає, а в ліс на такому я б не ризикнув, люба гілочка в переклюк і все, ти пішохід.
Що сподобалося — висока керетка, навіть на рідних колесах вона десь на 280 мм від землі, а ось так, я аж залюбувався
Це до того, що якщо трекова рама довго не приходить, а на трек дуже хочеться, то можна починати думати. Проблема дропів залишається, але її теж можна вирішити, конкретно в цій рамі навіть перепилявши по живому. М'яса в дропах хватить.
Це все так, думки в голос, навіяло.
Свою особисту потребу трекового велосипеда реалізую по іншому, після придбання кисневого балона і двох редукторів
Я рухаюсь, значить я існую!