Dancelli, або Розпробувати, що таке шосейний велосипед

В шкільні роки мені вірою і правдою служив «складничок» Десна-2. З мужністю витримував всі знущання (інколи не тільки мої) та експерименти (задню зірочку від «Зайчика» та «антипрокол» шина в шину і т.п) . Возив по дорогах, лісах, полях і горах. Декілька разів проїжджав на ньому по 40 км (відстань взнав недавно повторивши маршрут, а в дитинстві це було просто «в село»). Ночував велосипед в під’їзді на п’ятому поверсі (носіння по сходах була ще та розвага) п’ятиповерхового будинку, що в радянські часи ввжалося надійним паркомісцем. З розвалом Союзу та початком навчання в іншому місті, велосипед без мого відома та згоди попав в руки незнайомих мені людей.
Років десять тому, керівництво заводу, на якому я на той час працював, вирішило, що підвозка працівників на роботу занадто дорого обходиться підприємству. Громадський транспорт при графіку роботи в три зміни не завжди міг забезпечити добирання (особливо з вечірньої зміни). Тоді я згадав, що сім кілометрів можна подолати і велосипедом. Перепробувавши декілька варіантів, зупинився на євро-дамці Batuvus (на багажнику посилка для Олега-murabel):

В любу пору доби та майже круглорічно я без особливих проблем та зусиль добирався на завод і не тільки.
Три роки тому змушений був змінити місце праці. Відстань від дому до роботи зросла до 12 км, переборовши психологічний бар’єр, спробував для добирання велосипед і не пожалів (нажаль круглорічно вже не получається). В новому колективі знайшовся товариш, натхненний моїм прикладом добирання, який запропонував кататись по вихідних. Дамка вже не дуже підходила для таких поїздок і був придбаний євро-дорожник (майже турист) Winora:


Дистанції та враження від поїздок поступово зростали. Поїздки ввійшли в звичку.
З цікавістю поглядав на шосейники, але страхи про тонкі колеса, низьку посадку, вік та якість доріг навіть не спрямовували думку в сторону «придбати», а взяти попробувати проїхатись не було в кого попросити.

Переглядаючи місцеві оголошення на ОЛХ натрапив на продаж якогось європейця, серед іншого в тексті оголошення було «більше велосипедів на сторінці facebook». А там серед іншого виділявся «гадкий утенок» за досить адекватною ціною:

Вирішивши, що повернути кошти за такий велосипед я легко зможу, а 10 км для огляду це ніщо, поїхав.  На подвір’ї серед купи Forvard-ів, Azymut-їв і їм подібних, стояла «сирота». Загальний огляд та тестова поїздка (по гравійній сільській дорозі), не відбили бажання придбати. Провів ТО, придав тестові шини (рідні не давали впевненості), катнув тестові 25 км. Враження суперечливі, підсиділ закороткий, до руля ледве дотягувався. Погода різко погіршилась то дощ то вітер, випробовування довелось відкласти. Паралельно, для вивчення попиту, велосипед був виставлений на ОЛХ і як «на зло» досить швидко знайшовся покупець, який не погодився на мою пропозицію: трішки зачекайте віддам дешевше. Велосипед поїхав в Харків.
І тут дзвінок від продавця: «в мене ще є схожий велосипед, треба ?». Я подумав, що це «судьба». Велосипед був досить «загаджений» недбалим зберіганням. Весь чимось заляпаний: рама, ободи, шприхи, втулки, система, касета, гальмівні ричаги. Ланцюг майже не гнувся, хоча не був іржавим.

Але на диво в середині все було в відмінному стані. Відмив, провів ТО, замінив ланцюг, шини та камери.
Поки проїхав тільки 250 км, але враження досить позитивні, окрім стану доріг. Розумію, що мені потрібно ще рости і рости до такого апарату.