Поморські мандри (Страница 2 из 2)

Частина 3. Море

На теренах Поморського воєводства більш як дві сотні кілометрів Балтійського берега. В закутку Гданської затоки лежать пляжі, порти та корабельні Гдині і Гданська а між ними Сопот-курорт. Від Труймяста морська кромка тягнеться на схід, до кордону з Калінінградщиною а з іншої сторони затоки: на Хельській косі та далі в сторону Німеччини простягнулись чисті пляжі і піщані дюни з лісами. Часами, берег піднімається високо утворюючи живописні кручі. Жоден паркан не заступає підходу до води, ніяких "приватних територій" та "стій, прохід заборонено".  Не великі міста, що стоять вздовж берега прикрашені давніми маяками, дере'вяними пірсами, рибальськими пристанями, рибними магазинами і тавернами.

Цим літом я був в Криниці-Морській, Ястарні, Владиславово, Хелі... А зараз рушив до західного краю воєводства — в Устку. Прогноз погоди не тішив — обіццяв дощ, ну і добре, хай благословить мене господь наш Посейдон. В ранкових сутінках зібрався та виїхав в той самий обіццяний дощ. Глянув на годинник — 7 хвилин до відправлення поїзда. Живу близько до вокзалу Гданськ-Вжещ, то й встиг в акурат, потяг підходив до перону, я виходив з переходу з велосипедом під рукою. Вскочив в вагон і поїхали! Попереду 3 години дороги і час на роздуми та нотатки.

В Устці з вокзалу зразу поїхав до рибальського порту, де був здивований великою кількістю човнів, що припарковані в два і навіть три ряди вздовж пристані, на якій стоять мішки з сітками та інші рибальські причандали.

Наступним об'єктом в маршруті мав стати бункер Блюхера — бетонна фортифікація збудована нацистами перед Другою світовою війною для захисту порту з сторони моря. Німці планували створити тут потужну військову базу, закрили вхід в порт для цивільних, почали будувати пірс, котрий мав входити в море на 1500 метрів та будівництво було зупинене одразу після початку Другої світової війни. На підході до бункера зрозумів, що не хочу туди, бо то типова туристична атракція з кафе-баром, сувенірами і іншою бутафорією. Почекав на поворотну кладку і переправився на інший берег Слупії в Старе місто. Милість старої забудови Устки зашкалює, покружив по тих вуличках по декілька разів і не міг натішитись.

А звідти махнув по маркованій велодоріжці, котра веде з Устки аж до міста Рови. На кручах в Ожехово посидів так ефектно та взяв курс на Слупськ, і взяв мене блуд в дорозі і зробив я круг і знову виїхав на знайоме вже роздоріжжя а потім на бездоріжжя. Три години по полудню а вже сутінки на дворі, хороша атмосфера для осінньої хандри. Але я не маю на те часу, мені в Слупськ треба їхати.

Слупськ має майже 100 тисяч слупчан, він гарний і цікавий, але охоти на екскурсію я не мав. Швидко прокатнувся до замку та по центрі і махнув на станцію.

В потязі задрімав а як проснувся то вже нічого не тривожило: ні дощ, ні хмари мошки, ні важкі педалі. Спішив до Гданська, бо вже мав плани на вечір.

Ой, такие строения не угадаешь, зачем они, пока не скажут. Недавно наткнулся на фотку 120-летней давности, знакомой мне улицы. С заводом... как минимум металлургическим. Оказалось — фабрика по сушке сухарей в пайки царской армии.

  мабуть прісної води забракло, мусять зберігати.

О ось недавно знову по Кашубах проїхався, в підтвердження — відео 

https://youtu.be/hfYEY7WE9Mc

Сам знімав і монтував. Обзавівся дроном і новою камерою...

Так приблизно