|
Крокодиловодство 2.0 |
Вы не вошли. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.
В цій темі буду писати про подорожі по Поліссю. Там погані дороги і прекрасні види. Полісся — край заболочених просторів між якими підіймаються піщані дюни вкриті соснами та мохами. Мене сюди тягне інтерес до природи, народної архітектури та етнографії.
З архівного варте уваги:
http://ukrainaincognita.com/volynska-ob … h-stokhodu
http://xt.ht/xtreport/0--eprostii-velopohid-po--olissyu
Більшість моїх подорожей на Полісся починаються однаково: Ранковим поїздом стартую з Луцька. В Ковелі катаю по місту, їм хот-дог і загружаюсь в наступний поїзд. Вчора це був дизель на Сарни. Відправився він на 35 хв. пізніше розкладу. На станції Троянівка зійшов. Поїхав на північ по селах. Троянівка, Градиськ, Нова Руда. По кожному селу роблю міні-експедицію. Під колесами щебінь з піском. Піщов дощ. Звертаю в сторону Стоходу. Поки доїхав почалась гроза.
Через заплаву тягнеться гребля, її переривають три русла над якими мости. Але зараз русел не видно, навколо вода, а під мостами аж бурлить. Ще й гроза додає води. Хочеться побути тут. Але я вже мокрий а ще й вітер і вечоріє. З Великого Обзира поїхав на Піщане. Велосипед ніби прилипає до мокрого піску, дорога піднімається на декілька гірок. Наступне село Піщане за розміром як містечко. Піщанці торгують сушеними грибами на ринках Харкова, Дніпра, Одеси... Тут велика протестантська громада і немає відчуття закинутості. Але поліський шарм присутній.
Ще година часу і я в Верхах, кінцевій точці покатушки. Протяжність маршруту склала близько 65 км, значна частина по бездоріжжю в дощ. Провірив себе і велосипед на міцність і отримав задоволення.
Мне Полесье очень понравилось весной пару лет назад. Разве что я был там с другого конца. Ох и чешется снова 
Иван 
Пока мы рассуждаем да мечтаем 
Вчора знов подався на північ. Планував традиційно десантуватись з пересадкою в Ковелі. Але за три дні до поїздки дизель Ковель — К-Каширський скасували. Прийшлось збільшити маршрут. Електричка з Луцька в Ковель приходить в 7:15. Зразу стартую. Світить сонце, свіжо, приємно. Бачу вказівник — Меморіал Голокосту, звертаю з дороги. 
Далі село Доротище. З траси видно церкву схожу на костел. Походив-подивився, якраз тривала недільна служба, зайшов всередину.
В Заріччі звертаю на дорогу-трясучку в сторону Мильців. Церез десять кілометрів блиснули куполи. Монастир стоїть над Турією. Всередині людно і шумно.
Турія розлилась.
Поруч міст через Турію, вона тут найвужча і найстрімкіша. До моста ще треба по грязюці добратись. Роззуваюсь беру велосипед і іду. Поверх моста по коліна води.
Личини. Тут збережені закриті двори — забудова унаслідувана ще з періоду Русі. Журавлі над криницями і цікава церква.
Качин. Село стоїть над озером. Збережена церква 16 століття. 
А в самому закутку, під Турією Ставище. Вмираюче село, навіть астобус сюди не ходить. На протилежному березі Датинь.
Це була найдальша точка маршруту. Вертаюсь в Качин і через ліс на Сошичне. Там добре, там шосе на Ковель.
Це одну зупинку роблю на межі Камінь-Каширщини. І в 20:00, в вечірніх сутінках потрапляю в Ковель.
Довжина маршруту 97 км. майже половина по грейдерній дорозі. Хороший день був.
shvorak,
На последнем фото забавный персонаж с поднятой рукой и кудрявой прической 
Хотя, так наверняка не планировалось создателями маскота.
Иван, классно. Компанию б тебе Хотя, кому как нравится. Мне на яхте очень понравилось в одиночку — неделю людей не видел как-то А на веле, бывает, и по городу как-то скучновато 
23.09.2018
До відправлення електрички Луцьк- Здолбунів ще декілька хвилин, а вже оголошують, що відправляється, біжу з велосипедом на плечі і згадую, що на ньому можна їхати. Вскочив як на коня і помчав до вагона. Встиг. Поїзд відправився в 4:41, на дві хвилини раніше розкладу. В приміських поїздах можна брати прямий квиток на стиковочні електрички/дизеля. Взяв квиток до ст.Моквин на лінії Рівне — Сарни. Поїзд на Сарни запізнився на півгодини, і врешті летів на повних парах. Стартував зі станції близько дев'ятої ранку. Ранок незвично холодний і сирий.
Проїхав Березне, за ним село Зірне. Там парк і колишня садиба Малинських. Парк проектував відомий "ландшафтний дизайнер" Міклер. Основний палац був з пробкового дерева і згорів в 1945 році, лишились тільки колишні господарські будівлі. 
Зараз тут діє туберкульозна лікарня. Пацієнти попросили їх сфотографувати і запостити фото. 
За межами парку, унікальна діюча водонапірна вежа. Еклектична зупинка і спиртзавод з чергою возів з бочками, за брагою. Цікаве і приємне село.
Вернувся в Березне. Курці знають Березне, тут єдина сірникова фабрика в Україні. Любителі випити пива, теж знають Березне, тут розміщена крафтова пивоварня "Волинський бровар". Місто здивувало благоустроєм і кількістю вуличної кави.
Поряд протікає Случ, заїхав провірив наявність. А потім далі на північ рушив. Асфальт закінчився перед селом Орлівка...
