Хе-хе)
Ну, сідло виходить на любителя, але що факт — влітку не жарко. І таки да, при поганому асфальті таке сідло значно полегшує їзду. Я думаю з ХВЗ пластиковими є сенс таке робити по двох причинах: 1) вони надміру жорсткі в принципі + 2) часто там якраз тріщина сама виявляється, тож наша задача лише в тому, щоб чуть її оформити і розподілити навантаження. В плані форми — рекомендую звернути увагу, як вирізають в Брукс Камбіум — не зовсім ромб, а продовгуватий овал. Або на карбонових дощечках — десь 100-110 мм довжина і від 15 до 20 мм ширина. Я своє чисто експерементально для себе виводив з уже "поламаного" матеріалу, і не в останню чергу банально хотів отримати досвід як воно буде. Останні два роки їжджу на двох однакових класичних сідлах, але коли сідаю на пластикове, то почуваюсь комфортно. У мене 125 мм довжина і 56 мм ширина ромба при 270 мм довжині та 120 мм ширині всього. Зважаючи на юнацькі габарити і 60 кг ваги, то вийшло добре, але комусь іншому я б його не давав))))
А, ну і ще момент, що у мене чорне-глянцеве сідло з трекових і спецзаказових велосипедів, а не матове з пізніх Спортів, Стартонів і т.д. По відчуттях, то в останніх значно слабший пластик і робити там такий великий виріз як у мене я би не став. Що стосується карбонових, то ось це конкретне сідло було улюбленим для бреветів (200-600 км) одної з київських затятих велосипедисток, Вікторії Несторової, яка подарувала його нам на досліди після тріщини в носовій частині кріплення рейок до каркасу (було успішно мною полагоджено і поїхало далі під новими користувачами).