Моя "Украина" (и кое-что еще) (Страница 36 из 262)

Если кому интересно, вот так выглядит запись тренировки в веб-сервисе motoactv.com:

murabel, разницу вы сами назвали — легче крутить высокие передачи. Тоесть для поддержания одной и той же скорости тратиться меньше Ватт. Тоесть у вас будет больше запас энергии. А на высоких скоростях очень важную роль играет аеродинамика, то есть посадка на ветерке для повышения результатов должна быть с хватом за низ барана.. Ну вы поняли)

murabel,
Возможно, эта схема сможет всё прояснить

Нетренированный велосипедист едва-едва может выйти из 30км/ч средней скорости, велолюбители дрейфуют около 35 км/ч как раз из-за того, что на бОльших скоростях потребные для разгона усилия вырастают в разы.

Пока велосипедисту сил хватает "с запасом" — ему всё равно, на каком велосипеде ехать и какой процент его сил "съедают" "мягкие" рама, колёса и т.д.. Чем ближе наездник к своему пределу — тем чувствительнее потеря этих крупиц энергии. " На жёстком велосипеде при разгоне и особенно при езде в горку меньше сил тратится на изгибание рамы и больше — на движение. По себе скажу — на маршруте с постоянными спусками-подъёмами разницу между например"Олимпийкой" и В-555 я прочувствовал сполна, при том, что на прямой без ускорений они на одинаковых колёсах едут одинаково.

В общем, накат— ничто, аэродинамика — всё Спасибо, теперь понятно, в какую сторону копать. Получается, основной профит от "едущего" велосипеда — в более быстром разгоне с нуля и более легком преодолении подъемов. Это я более-менее прочувствовал — заметил, что апхилы даются легче.
И еще, как я понимаю, надо таки приучать себя к высокому каденсу — немного легче будет себя проталкивать сквозь эту стену из воздуха. И не забыть козырек с шлема снять
P.S. Тогда получается, что довольно высокий результат и куча побитых личных рекордов  в день Киевской сотки (в том числе и по пути к месту старта) — прямое следствие того, что перед гонкой я снял с Горца крылья (до и после этого катал с ними).

alonso_forgotten, да, технику надо совершенствовать, и датчик каденса нужен. В перспективе прикуплю беспроводной для подключения к Motoactv (из этих часиков получается отличный велокомпьютер), а пока можно для этого старый проводной комп приспособить.
И да, первая же поездка на Ветерке на 100+ км показала, что хоть в скорости прибавки и не получилось, но зато устал я намного меньше.

Я намагався створити окрему тему про спорт, але Костянтин вирішив, що воно того не варте і що про таке я можу писати у своєму "гаражі". Що і роблю.

Так, жінка мене теж питала — навіщо воно тобі? Чого ти хочеш досягнути?
Ну, по-перше — це покращення фізичної форми. Хтось ходить на тренажери, а я катаюся — даю організму навантаження, треную м’язи, дихальну і серцево-судинну систему, спалюю зайві калорії. Просто їздити "за хлебушком" ©kisa, на роботу або у ПВД у матрасному темпі — недостатньо. Влітку 2015-го я двічі-тричі на тиждень їздив велосипедом на роботу, нічого мені це не дало. А за літо 2017-го, як почав тренуватися, скинув близько 10 кг.
По-друге — потішити своє ЧСВ. Змагатися можна не тільки з профі, до яких, звісно, мені й близько не дотягнутися, а й з такими ж аматорами — тільки у цьому сезоні було як мінімум двоє аматорських перегонів — "Київська сотка" і Redbull "Володар гори", думаю, далі їх буде ще більше. А такі сервіси, як Strava чи Runkeeper, дозволяють заочно змагатися з тисячами знайомих і незнайомих людей, це захоплює. Будь-який спорт дисциплінує і виштовхує із зони комфорту, це теж корисно. Я став більш "легкий на підйом", роблю щось нове для себе — хто б років зо два тому сказав, що я буду катати по 100 км, я б не повірив. А зараз — легко. Знайомі шосери-аматори їздять на збори у Карпати, дражняться фотками краєвидів і своїми досягненнями, це теж мотивує — хочу за наступний сезон набрати таку форму, щоб було не соромно поїхати з ними.
По-третє, я люблю час від часу побути наодинці, і велосипедизм, як на мене — ідеальний спосіб відключитися, дистанціюватися від усіх і всього, одночасно кайфуючи від вітру в обличчя, простору і краєвидів — усього того, чого мені не вистачає у повсякденному зацикленому житті "дім-робота-дім". Для цього, правда, не обов’язково "вкручувати", але "матрасити" я вже не можу — нуднувато. Тим більше — на шосері.

Задоволення буває різне. Коли викладаєшся на повну і перевершуєш свій результат бодай на кілька секунд — у цьому теж є свій кайф, і коли після 100+ км дістався нарешті додому — теж