Крокоспорт (Страница 123 из 207)

А мені після такого все більше раздєлка подобається. Тільки ти, велосипед і секундомір.

Вот, собственно "оно".
Когда меня спрашивали друзья или родители (спротсмены в прошлом), хочу ли я заниматься велоспортом профессионально и участвовать в гонках — я всегда отвечаю, что не хочу.

Riverdale, полностью с Вами согласен.

artem4ik19, я лучше 100 отдам, чем за 10 ехать в таких условиях.
В Москве в мае будет веломарафон при поддержке правительства Москвы и UCI. Участие для просто проехать 47 км (3 круга) — около $75 (типа в цену входит организация, шкафчик, датчик, номер и вода), а для заезда на время на 100 км по садовому кольцу (5 кругов) — около $200 и только в команде + телеметрия. Нафига такие покатушки!? Я сначала хотел, но увидел цены и плюнул. Никакого желания. 
https://cyclingrace.ru/registration/

В прошлом году дешевле было, было разделение по категориям, вроде не допускали elite и masters. Видел гонку "из первых рядов", как говорил ослик Иа — "жалкое зрелище" ©. Мокрые и грязные любители крутят 30-35км/ч под дождём по мокрому и грязному Садовому кольцу. Медальки всем давали.

Я вообще в группе панически боюсь ездить.
Даже когда в малой и неплохо скатанной группе туристов — меня вечно ругают, что с колеса слажу и отпускаю ведущего минимум метров на 7-10. Мол, сил больше тратишь. Боюсь чегойта. Пожалуй, появилась эта боязнь после того, как пару раз попробовал в массовых заездах типа Велодня поучаствовать, когда несколько тыщ ошалелых лисапедистов, в абсолютном большинстве плохо держащихся вообще на колёсах, зато отчаянно рулящих и меняющих скорости и направления движения. Пару раз увернулся от завалов, потом стал объезжать подобные сборища десяток дорогой.

Один раз повидал (домой ехал, догонял колонну критических массовиков, какое-то время пытался вдоль них проехать, потом психанул и уехал в объезд. Уж ежели у них т.н. маршалы, то бишь те, кто призван держат стадо в каких-то условных рамках, ведут себя на дороге по-хамски, то ну его нафиг, чтоб я рядом с ними ехал.

С другой стороны, иной раз смотрю, как люди едут в группе, когда меж рулями несколько сантиметров и между колёсами дистанция тоже буквально в десяток см — завидую искренне.

Небольшой мотиватор Крокоспорсменам.

48 км/год – середня швидкість у велоперегонах на 50 км!
45 років тому!
Фантастика! Це нині Я ТАК ДУМАЮ.
У 1974 році навіть не знав, що встановив РЕКОРД швидкості. Вважав, що зможу ще ліпше проїхати... Коли тобі 16 років — здається, що можеш ВСЕ! Але, але, але...
Тренування ЩОДНЯ по 4-6 годин за винятком понеділка, у понеділок був день «розвантаження» — плавання в басейні СКА у Львові: 20х50м... Наш тренер Володимир Васильович Сикорський — тільки посміхався і завжди на тренуваннях казав: «Треба додати, ще треба додати, Сарвіров!» Присідання на одній нозі – 100 (!) разів поспіль. Зі штангою з твоєю вагою – відповідно до кількості років, що виповнилось. Скакалка, гума для м’язів рук, застрибування з місця на козла –все сотнями лічилось. А головна вправа – на пісчаному кар’єрі біля Винників залізти на гору за 20 секунд (що в принципі було неможливим).
Ми навіть на змагання у сусідні області їздили своїм ходом: Львів-Франківськ, Львів-Луцьк, Львів-Тернопіль. Зворотньо переможці їхали поїздом, а «сачки» — роверували до Львова.
Хороший був час. Якщо чесно, то часу не було ні на що. А ще навчання в останньому десятому класі. Повертався додому з тренувань о 21 годині, треба зробити уроки, почитати літературу і т.п. Зараз дивуюсь, як все встигав. Школу закінчив з чотирма четвірками – решта все відмінно. Отже гарт від занять ВЕЛОСПОРТОМ був на вищому рівні. Хоча чому був. Він залишився на все життя!
Стільки років минуло, а життя без РОВЕРА просто не уявляю!
Бажаю всім друзям та фоловерам – прищеплюйтесь на роверування. Будь яке: велоспорт, велотуризм, просто велопрогулянки. Ви буде завжди у чудовому настрої, здорові та усміхнені. Ейфорія, драйв та насолода – будуть Вашими постійними супутниками по життю!

Ігорь Сарвіров

Материал взят с личной страницы FB Игоря Сарвирова. (президент ассоциации велосипедистов Измаила)