Re: Велосипед и краска. Выбор цветов и придание их велосипеду.
Пост №1. Трібо-ган для нанесення порошку: від задумки до реалізації.
Я списувався з майстром нанесення порошкової фарби за недорогі гроші. У нього не знайшлось порошку, який я хотів, тому я просто купив 1 кг порошкової поліефірної фарби текстурної "RAL 9006 Fine Texture" за 270 грошей з урахуванням того, шо цей універсальний колір багато де може згодиться (орієнтовний розхід на раму велосипеда 50 грамів).
План був підвезти майстру деталі і цю фарбу... але щось пішло не так
Я зібрав на колінках з наявних підручних матеріалів Трібостатичний пістолет агрегат для нанесення порошку у гаражних умовах
На фото повинно бути все зрозуміло
піу-піу
Вхідний тракт. За допомогою ручного насоса "Кельбаджари" нагнітається тиск у банці з порошком. На лінії входу повітря у банку стоїть однонаправлений клапан. Фітінги швидкоз'ємні углові чисто для удобства (можна й без них), кришка спеціальна для систем акварумної генерації СО2 під трубку поліурітанову 6 мм. Всередині банки 2 трубки: коротка — на вдув повітря, довга — на видув.
Вихідний тракт. Основа ТРІБОстатики — це PTFE трубка D4/3mm для 3D-принтера (тефлонова трубка) змотана в кільця для збільшення тертя порошку. Для ефективної чи навіть ефектної
роботи достатно 1 м трубки.
Сьогодні тестово наносив порошок і все запрацювало з перших качків насосом: порошок разом з повітрям розсіявся хмаринкою навколо підготовлених і заземлених деталей і осів на них — прилип. Обліплення деталей порошком пройшло дуже швидко, чому я несказано зрадів, бо це наче магія
Порошок при продуванні через PTFE трубку отримує додатковий "магічний заряд".
Так, як це ТРІБО, а не Електро (або ще кажуть КОРОНА), то процесу не заважає "клітка Фарадея" і порошок чудово залітає у внутрішні вугли та отвори складних деталей, чого так не люблять майстри, які працюють з електростатикою (а вона ще й небезпечна). Єдине, що Трібо не любить — вологу, навіть краплиночку!
Піч була імпровізована (іншої немає): накривав каструлею, утеплював, але зміг вижать всього 110 °C, тоді як для нормального запікання потрібно 180-200°C на деталях.
На задньому фоні домашній квас, яким ми з колегою відмітили успіх
І навіть при такій температурі порошок схопився і тримається досить міцно, пошкарябать без фанатизму поверхню не вдалось.
На великій алюмінієвій деталі вийшло не дуже виразно, а от на нержавійці та чорному металі — цілком годно. Чесно кажучи, я бачив і гірше
Спробував перепалити порошок горілкой з пропан-бутановою сумішшю, яка видає 1000°C — 1300°C: так я вам скажу не так то це й просто! Ну тобто, щоб перепалить його у стандартній печі, це треба бути "геніально обдарованим" майстром 
Уже розумію, що потрібно допрацювати. Це ж лише тестовий варіант, а я хочу напівавтоматичний
для рівномірного виходу порошку, щоб було: "пффффф", а не "піу-піу": додам кранік на вихідний тракт: насосом накачав тиск (1-2 атм), трохи відкрив кранік, і повітряно-порошкова суміш видуватиметься рівно, стабільно, конрольовано. Ну і пічка.
Чого не компрессор? Бо ліньки і він душе шумний
Для роботи потрібно всього-нічого по атмосферному тиску — навіть ручного насоса достатньо.
p.s.
Пост №2. Трібо-ган і пічка: допрацювання. Ручний напівавтомат.
Пост №3. Зняття фарби: електрохімічне видалення (катодне електрохімічне очищення).
Пост №4. Тест нанесення і запікання порошку. Альтернативний метод нанесення порошку на гарячу деталь.
Пост №5. Порошок "зі смаком манго" чудово липне на деталь













Тваюж... круто!
Хоча преценденти я вже бачив, і це реально
Тримайте порошок подалі від кухні і рота, користуйтесь засобами безпеки дихальних шляхів.
Ну по механической прочности зато гораздо лучше, ага.
), потому..." 









