І я сьогодні в крокоспортсмена вирішив погратися. Задусав не мало не багато, а соточку проїхати.
Починалося все добре, поїхав по київській трасі, дорога не погана, більшу частину її знаю. На початку 50 км холми, далі рельєф зглажується.
Домчав до розвороту з середньою 30,4 по компу, крейсерську тримав 34-35. Понятно під гору менше, з гори більше. Максимальну зафіксував 58,2. Якщо Страві вірити, то зробив декілька ЛР. Хоча реально на всі 100 не викладався, вчора ДР було ну і пам'ятав, що назад їхати.
Більшу частину шляху на ліжаку і з розрахунком 50/13. Так як технічно немає можливості ставити зірку 11, то задумався про 58 передню.
Значить розвернувся, сили ще є, їду з невеличкої горочки, швидкість за 40 (якраз перед тим на спідометр глянув). І тут слава кривоногим працівникам автодору, замість звичайної латки поперек дороги трамплін. Побачив це за метр. Ну і тепер я знаю, що таке летіти кубарем зі швидкості 40+. З мінусів, ссадини на колінах і ліктях, забита права сторона копчика до плеча. Джерсі в дірках, шлем в хлам, на тачі телефону тріщина, аде працює. З плюсів, я живий, головний робочий інструмент не пошкоджений.
▼Spoiler
я про голову, а те про що подумали теж ціле
Трайдент відбувся легким переляком, порвана обмотка на кермі. Геометрію на всяк випадок теж перевірю, тиждень часу у мене тепер буде.
Після падіння стояла задача доїхати до дому, прошкандибав ще 25 км, середня впала до непристойних 24 км/год. За 20 км зрозумів, що при падінні м'язам ноги теж дісталося тому запрсив евакуацію, що швагро на машині і виконав.
Мораль, хто досі катає без шлему мерщий в магазин. Просто страшно подумати, що було б з моєю головою. Фоток шлема не буде, не хочу таке на форум нести, просто повірте.
Я рухаюсь, значить я існую!