Тема: Мізоцький кряж 19.08.2017, 14.07.2018, 5-7.09.2019
Історична Волинь має велике ланшафтне розмаїття: від поліських боліт в верхів'ях Прип'яті до кряжів Волинської височини. Роки, наповнені подорожами по рідному краї, залишили мало білих плям на карті. Проте є ще вдосталь незвіданих місцин і непроїханих доріг. Одною з незвіданих місцин був, до вчорашнього дня, Мізоцький кряж.
Отож: В 4:50 стартую поїздом Луцьк-Здолбунів до кінцевої станції. Декілька хвилин по сьомій я вже гуляю по центру Здолбунова, однією рукою ведучи велосипед а другою тримаючи каву.
Здолбунів місто затишне і доглянуте, тут локомотивне ДЕПО і цементний завод і до Рівного рукою подати. Допивши каву вирушаю в сторону Мізоча. Перші кілометри, як і завжди даються не легко, тим більше дорога часто карапкається на чималі гірки. Види шикарні.
Церков на Західній Україні дефіциту немає 
Доїхав до Мізоча. Невелике містечко з собором в центрі і купою магазинів.
Власне за мізочом починаються кряж. Рушаю в сторону села Будераж по брукованій дорозі. Трясе так, що більш нічого не хочеться.
Біля села Півче пагорби найбільші і види найкращі.
Проїхав Будераж і за ним звернув на асфальт в сторону Дермані. Жара більше 30.
Далі буде...
Потім з останніх сил махнув останні 10 км до Здолбунова, почекав електричку і всю дорогу до Луцька проспав. Загалом за день було проїхано-пройдено більше 80 км, значна частина яких грунтовки і бездоріжжя.
