ОКВП (Общий Курс Велосипедного Подшипника) (Страница 34 из 39)

2 прома 2rs и забыли.

Ну, на которых класс не указан лучше не брать, наверное.
А так — уже точно не помню, но интересовался. Самый паршивый класс в разы укладывается в наши допуски. Если учесть, что цена в разы растёт с повышением класса, а брал я сотнями, то от высоких классов отказался, и норм.

а не количество ли это в упаковке?

   как сказать  -- меня лично гост 81 года  не удовлетворит — тем более в этой области .. 43 года однако ...

  по этой древней таблице   и ее первому столбику — соответствует
    а как это соответствует современности    и ИСО  ?   за 40+ лет   все далеко ушло
  берёшь шары из  подшипник  нового с хранения , и самыё что есть современные     шарики   хорошие  , без  супербренда    — так   древние  они матовые , а современность  с блеском котовых яек ..  —  класс шероховатости на лицо — отбором через штанген    все проходят даже лучше чем  30 +летней давности

acher08 написав:
"В одном интернет-магазине продаются шары со следующим обозначением:"

А що, у цьому магазині не можна спитати, що вони мають на увазі?

Років так з 5 тому один мій знайомий "фахівець з торгівлі металом" розповів таку казку/билину: у 1990-х одному "новому бізнесмену" із СНД запропонували у Китаї металеві кульки малих (велосипедних) розмірів в розмірі декількох тон за д-у-у-у-же привабливу ціну. Він привіз їх у СНД, почав продавати. Але швидко виявилося, що це — повне дерьмо, тобто йому збули заводський брак. Замість того, щоб відправити їх на переплавлення, він і надалі продовжує їх втюхувати туди-сюди під брендом радянських. Мабуть і досі це робить.

Я до того, що "китай" і не тільки буває різний. Його купівля — досі ризик отримати те, що на китайському заводі пішло у брак, але було завезено до нас такими "комерсантами".

А інтернет-крамниці знають, що за товар у них? Як з цим боротися (я про металеві кульки, сам купував)? Мабуть ніяк, а купляти мінімум, і після невеличкої експлуатації ретельно перевіряти стан. Або колупати старі підшипники.

treks, машиностроительные стандарты, как правило переписываются из одной редакции в другую практически без изменений. Дополнения, да, могут появляться в связи с требованиями времени. Но для наших целей, критичность этих дополнений, как я считаю достаточно низкая. ГОСТ 1981 года — последняя советская редакция стандарта, по которой, как раз и были изготовлены те шарики, которые сейчас могут предлагать "с хранения".