ХВЗ В-53 (1953 р.)

В кінці позаминулого року вирішили нам сусіди зробити приємно. Кажуть — заберіть велосипед у нас, давно стоїть, неробочий, але славний. Приходжу і бачу, що дійсно не битий і не фарбований, але обклеєний газетою і явно не простий стартон чи турист... Подякував і в архів поклав до кращих часів, поки буде час і натхнення. І от робив прибирання, подивився на нього і вирішив розібрати. Фарба насиченого синього "кольору моря" (жаль тільки лишилось її менше 10% — дуже низька якість),  фірмовий шильдик ХВЗ, цировки проглядаються білі з червоним, рік виявили 1953-ій... Але де упори? Що за вилка така цікава? Колеса з 2 зірочками ззаду? Крч, все дуже дивно виглядало, тож впевненості нуль цілих, нуль десятих, тим більше що з велосипедами раніше 60-го року я ще не стикався.

Завдяки форуму і двом темам про В-53, а також розвідками про "телескопи" і оце от все на В-33 вдалося зрозуміти, що рама-вилка-кермо-система від шосейного В-53, тоді як заднє колесо, манетка, перекидка, педалі від туристичного В-33 (чи подібного), а от переднє колесо, гальма і сідло вже приблудилися десь в процесі.

Рама на перший погляд рівна, вузли не ушатані, але от під кареткою якісь серйозні напливи латуні — ще такого не бачив. У той же час пропай на вузлах рами не достатній на мою думку, а от вилка зроблена дуже і дуже добротно — чуть більше кілограма сталі без жодних ознак корозії, при тому що звичайні шосейні такого плану важать в межах 850 грам. Трохи збило з толку, що дропи під вузьку вісь, але почитавши теми, зрозумів логіку і одразу зазначив собі, що розширювати посадки не варто — значить колеса будуть на барашкових гайках і вінтажних втулках. Це і продиктувало логіку побудови майбутнього проекту — вінтажний шосейний велосипед "за мотивами Харкова", на велотрубках, під святковий настрій, без утилітарних чи музейних претензій, чисто заради втіхи. 

Зараз розібраний чекає, поки повезу стопку рам на піскоструй, після чого детальніше вивчимо і може навіть щось встигнемо зробити, поки є ресурс.