Давно вже задивлявся на рами такої геометрії, але все якось не складалось – то ціна була зависока, то новий власник знаходився дуже швидко. Пару разів навіть чіплявся на вулиці до дідів на таких роверах, просив продати, але у обох випадках власникам їх сталеві коні були дорожчими за гроші, що звісно мене, як велосипедиста та поціновувача старої вело-техніки, не може не тішити.
Але кілька днів тому до моїх рук все ж таки потрапила дамка ХВЗ В-22 53-го року випуску. Ціна питання була символічна та й знаходилась за 15 хв. їзди від мене. Хоча домовились з продавцем що буду ще оглядати, але ще коли їхав за ним, вже знав що вертатись якось доведеться на двох велосипедах.
Ще нічого не розбирав і не роздивлявся як там всередині, але поверховий огляд показав стан — “могло бути і гірше”. Деколі та цировки частково збереглися, місцями іржа але ніби не критично. Вилка гнута від лобового удару, та й підсидільна труба має характерний вигін у місці з’єднання з верхньою трубою.
До стокової комплектації не вистачає сідла, обох крил, захиста на ланцюг, правої педалі, задньої гуми (хоча і не впевненний, що передня оригінальна), багажника, шильдика та перднього гальма типу “сапожок”. В принципі не так і багато невистачаючих деталей, але враховуючи наскільки рідко подібні зустрічаються у продажу, реставрація у оригінальному вигляді може затягнутися на дооовгий час. Відчуваю, що особливо важко буде знайти сідло та передні гальма.
Враховуючи це, постає така собі “ділєма”, щодо його подальшої долі. Я для себе бачу три можливі варіанти.
Перший. Не заморочуватись на дотримання оригінальної комплектації та вигляду, такий собі авторський проект. Неодноразово бачив на форумі, як колеги, взявши за основу раму В-22, робили свої власні пректи. Особливого осуду збоку форумчан за недотримання оригінальності ніби не помічено.
Другий. Власне повна реставрація оригінального вигляду. Передбачаю, що знадобиться багато часу, враховуючи важкодоступність необхідних деталей. До того ж крила, багажник та щиток на ланцюг потрібні будуть саме у такому ж кольорі як і рама.
Третій. Такий собі авторський проект у дусі того часу із дотриманням оригінального вигляду вже наявних комплектуючих. Тобто зібрати і їздити, паралельно підшукуючи оригінальні запчастини. Коли все необхідне буде знайдено, проект плавно трансформується у реставратори представляють.
Я особисто поки-що схильний до третього варіанту, але хотілось би дізнатися думки колег, особливо тих хто має досвід реставрації подібних роверів. Чи достатньо цінна та рідкісна ця модель щоб займатися повною реставрацією і перейматися збереженням оригінального вигляду? Чи можна без особливих докорів сумління “колотити фарбу в балоні та чіпляти передачі”?
Буду вдячний за думки.