Підсумок по завершенню реставрації
Безперечно це є унікальний екземпляр гарно збереженого велосипеда ХВЗ В-14. Це була найперша модель післявоєнного періоду виробництва 1946 року, за номером рами видно що він був із перших шести тисяч вироблених на той час велосипедів.
Цікавою є конструкція велосипеда на колесах 26‘‘ та широкими покришками.
В-14 був єдиний велосипед в СРСР з такими параметрами , в 1950 році його виробництво було припинено.
Конструкція своєрідна. схожа на «компіляцію» елементів довоєнних велосипедів ХВЗ та німецької техніки. Різьба на вилці та шатунах педалей дюймова, задня гальмівна втулка Torpedo Fichel&Sachs німецького виробництва 1945 року. Конструкція та покрій м’якого сідла із тонкої шкіри запозичена з німецьких велосипедів.
Оригінальний скромний але загалом привабливий декор, дуже пасує велосипеду та створює неповторний образ велотехніки 1940-х років. Особливо цікавим елементом є емблема з написом українською мовою «Харків».
Що до зручності їзди та велоергономіки, то тут я не помітив нічого особливого. Посадка на велосипеді не викликала запитань, але в порівнянні з жіночим велосипедом В-22, їзда на В-14 була дещо важкуватою, в «в натяг».
Тепер зрозуміло що такий клас (розмір) чоловічого дорожнього велосипеда замалий, особливо в тому сенсі що було озвучено його тип як «для рихлих дорог і сельской местності». Як на мене, їхати на ньому в таких умовах важче а ніж скажімо на В-110. Вочевидь тому, майже одночасно («паралельно») було розпочато випупуск майже подібної моделі В-17 але на колесах 28 (40×622 мм).
Цікава дрібниця: бокові «пластини» педалей мають елегантні виступи, але вони заважають під час їзди, за них чіпляється взуття, особливо якщо це великі черевики або чоботи велосипедиста «из сельськой местности». Відповідно до такого велосипеда, сідло дуже комфортне.
Мені було приємно працювати з таким цікавим екземпляром, незважаючи на постійні ностальгічні «напади».