Тема: Волинські пагорби
1.День
Маршрут 90 км.
Декілька цікавих місць, куди давно хотів потрапити, якось склались в маршрут за два дні до вихідних. Значить треба їхати.
Суботній ранок 9.06.2018. Навючивши Тотема, рушаю. Через годину, я вже на знайому шляху, що веде в с.Садів. Краєвиди заворожують. Край дороги рясна черешня, роблю технічну зупинку. Їм черешні оптом. Поїхав далі, дорога то піднімається то спускається з пагорбів. Жарко. В Сьомаках зупинився біля ставка. А там лебеді з виводком, чаплі, лиски, чайки, акісь хижі птахи з орлиних, ніби орнітологічний заповідник. А під самою поверхнею води косяк плотви з декількох сотень штук. 
Доїхав до Білостока. Там колись був монастир, від якого залишилась церква. Настоятелем цього монастиря був відомий іконописець Іов Конзелевич. Іконостас його авторства з Білостоцького монастиря експонується у Львівському наніональному музеї. Церква на погорбі, в ньому були вириті печери-келії, їх випадково виявили при дорожніх роботах. А з-під пагорба витікає декілька джерел.
Перед Садовом заїхав на джерело, набрав води. І злякав сіру чаплю. Тут на старому кладовищі є цікавий волинський хрест. Взнав я про нього з книжки Цинкаловського — відомого дослідника Волині. Два роки тому, я вже був тут. Тоді знайти в непрохідних хащах того хреста мені допоміг священник. Зараз й його знайшов з третього разу. За селом зробив привал, пообідав. І рушив далі вже по щебневій дорозі.
За Бубновом звернув на грунтовку. Вона довго піднімається на пагорби. По них проходить Європейський вододіл. До цього часу дорога йшла вздовж річки Чорногузки, притоки Стира, це басейн Чорного моря. За пагорбами починаються Луга і її притоки, а це вже басейн Балтики.
Проїхав ще декілька сіл. І дістався Нового Загорова. Тут рештки колишнього монастиря. Відомі вони як місце де відбувся бій УПА і німецької армії, що в декілька разів перевищувала в кількості солдат. Воїни УПА три дні тримали оборону в приміщенні костелу. Після цих подій, будівля залишилась руїною.
Ще десяток кілометрів по крупному щебню, і я в запланованому місці ночівлі, невеликому лісі на крейдяному пагорбі біля села Замличі. Розпалив невелике вогнище, повечеряв. Тисячі комарів берегли мій неспокійний сон. Спав без палатки, в спальник вкручувався як в кокон. Жарко аж мокро. Виліз подихати, атакують десятки штук зразу, сховався. І так по кругу до ранку.
У каждого, каждого из нас буквально в сотне километров от дома есть масса красивостей и интересностей, которых не увидишь ни на какой экскурсии. Я-то про это больше балаболю 
а Иван не устает показывать делом, радуя нас после походов прекрасными репортажами про свой замечательный и интересный край 
И чем дальше живет читатель от писателя, тем интереснее знакомиться с материалами...
, але естетика буде вже не та 
