Re: Полісся
shvorak, интересный поход. Жаль велосипед рядом с ДОТ не сфотографировали тяжело понять размеры сооружения. Фото с конем .
Крокодиловодство 2.0 |
Вы не вошли. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.
shvorak, интересный поход. Жаль велосипед рядом с ДОТ не сфотографировали тяжело понять размеры сооружения. Фото с конем .
13.06.2019
Кукушка тільки збиралась пробити восьму ранку, коли я настроєний на пригоди, рушив по гравійці з села Верхи. Перші кілометри завжди важкі, а проїхати весь запланований маршрут здається випробуванням. Але ось Піщане, за ним свіжа грунтовка до Житнівки а там вже асфальт. За Боровном забрався на гряду з шикарним видом на заплаву Стохода.
Проїхав Оленине і в Рудці Червинській піднявся на міст, а потім спустився з моста і погуляв понад місцевою маріною. Човни тут завжди мають гострий ніс для пробирання крізь очерети і осоки. Веслами не користуються а відпихаються від дна великими колами.
Далі поїхав по міжнародному шоссе в сторону КПП Дольськ. По дорозі набрав води в дворі сільської школи. Вчительки якраз йшли, розпитали звідки і куди їду. Любешів проїхав по окружній, хотілось швидше зробити привал і охолонути. В Любязі без карти, втрапив на прекрасний клаптик берега. Побродив по воді, пообідав, повалявся.
Затарився в магазині, набрав води в криниці і в дорогу. Через півгодини був на митниці. Прикордонники питали за маршрут і за велосипед: як їде, скільки передач, як так сам збирав? На іншій стороні їх білоруські колеги пробували жартувати: чого паспорт румунський і куди родимка поділась? Пройшов всі контролі і погнав, але недовго. Асфальтована траса йде в Іваново, а я звернув напряму на Пінськ, понад Дніпро-Бузьким каналом. Там гравійка з важким піском. В селі попросив води. Я говорив українською, хазяїн білоруською, але різниці між нашою мовою майже не було.
Ще трохи і почався асфальт. Кілометри клацали охотно і в скорому часі я приїхав в село Дубай. Знов набрав води. І покатнув по колишньому поміщицькому парку. Де на галявині красується зачинена каплиця.
Вечоріє. Пора і місце для табору знайти. Тут поряд паромна переправа через Піну, вона приводиться в дію руками самих клієнтів спеціальними ричагами-калатушками.
Переправився на інший берег і поставив палатку на пагорбі серед метрових трав.
Накупався, наївся, подумав над планами на завтра і десь на половині тих планів і задрімав. За день подолав більше 100 кілометрів і випив більше відра води.
14.06.2019
Зранку неспішно зібрався, переправився назад і поїхав до шлюзу який тут поряд. Називається він Гідровузол Номер1. Річка Піна каналізована і включена в Дніпро-Бузький канал, який поєднує басейни Чорного і Балтійського морів. Шлюзи побудовані для підтримки оптимального рівня води на кожній ділянці каналу. Посередині він найбільший і понижується в обидві сторони. В 1784 році через цей канал вже відправився цілий караван човнів навантажених рибою, медом, грибами і іншим товаром з Пінська в Гданськ.
Спитав дозволу в начальства подивитись гідровузол, то один з них ще й екскурсію провів. І ГЕС показав. І розповів про теплохід який вони будували, а зараз він ходить в круїз від Бреста до Мозиря. І якраз тут, на теритирії гідровузла робить зупинку з ночівлею.
А мені пора в Пінськ. Місто приємне і благоустроєне. Тут є цікавий плавучий річковий вокзал, але на тому місці де він завжди був я його не застав, не дарма плавучий. Ще й міст розбирають. А теплоходи ютяться аж в кінці набережної.
Історія річкової навігації в місті є. Ще на фотографіях 30-х років біля пристані 4 теплохода. А на величезних поліських ярмарках що проходили колись тут, торгували не тільки на площі і вулицях а навіть прямо на воді з човнів яких мабуть було більше ніж возів.
По наітію знайшов зарання заплановану кавярню. В тій хіпстерській прохолоді сидів довго. А потім в супермаркет і лишень виїхав за межі Пінська, став на березі Припяті на привал переждати жару.
З'явились хмари, поїхав далі, на горизонті бачив грозу, вона йшла ніби боком, але виявилось що півколом. Застала мене в селі... А там і зупинка автобусна якраз. Лило моцно і гриміло. Перечекав і далі рушив.
В селі Лопатіно зупинявся Олександр Блок, навіть музей тут діє. А я заїхав за водою і пару фото зробити.
День закінчується на межі Пінського і Столінського районів. Пора місце для ночівлі шукати.
А ось і ліс і ніби краєчок привіткритий, я туди а там засада, мільйон комарів тільки мене і чекали. Через декілька кілометрів ще одна невдала спроба, тут і комарі і мокро все після грози. Ну думаю, тільки викошене поле мені буде впору. І через 100 метрів воно було. Хоча за два дні до того я не бачив жодного викошеного поля. Поставив палатку якось асиметрично. А коли заходило сонце то зрозумів, що зорієнтував її входом рівно на сьогоднішній захід.
15.06.2019
Зранку збирався швидко. Активізувалась мошка, проте міг їхати неспішно медитативно. Ось крайня хата села Вялікі Лєс, заїхав в село набрав води. І рушив далі по паршивому шершавому асфальті, що краде накат.
Столінський район хоч і поліський але часом походить на степ. На вїзді в Столін збережена польська бруківка-шашка. А саме містечко маленьке і затишне.
В сусідній Річиці є залізнична станція, це буде кінцевий пункт маєї подорож по Білорусії.
Станція Горинь. Єдиний прямий поїзд на Здолбунів відправляється в 13:00. Квитки, на які я спеціально міняв білоруські гроші, по бандитському курсу в банку, в касі не продають. Обілечують вже в поїзді, українські кондуктора за українські гроші.
Перед посадкою прикордонний контроль. Тих туристів з візками-кравчучками пропускають конвеєрно. На мене ж придивлялись пристально і розпитували як заїжжав і де був. І оригінал злічали з карточкою в паспорті три рази. Наступна станція — Удрицьк вже українська. Тут прикордоний контроль проводять в потязі. Використовуючи сучасні переносні девайси. Дорога до Рівного займає більше 5 годин.
В Сарнах поїзд робить довгу зупинку. Вийшов подихати. Через декілька хвилин двері зачинились і дизель поїхав. Я подумав секунди три і встрибнув на останню підножку в машинне відділення. Через метрів 50 рухомий склад знову зупинився, виявилось, що поїзд підїзджав блище до вокзалу після заправки водою. А я відчув себе героєм вестерну. Далі вже була спокійна дорога додому з пересадкою в Рівному.
Похід вдався. Маршрутом задоволений повністю. Велосипед довів свою доречність для таких умов і буде допрацьовуватись, як технічно так і косметично. Я, за весь час ні разу не спішив і не скучав. Всю дорогу була жара 30+ але, що ще хотіти від самого розгару початку літа.
shvorak, всегда интересно читать ваши отчеты, не просто описание дороги, а еще и с исторической подложкой. Фото замечательные.
Иван...
Вот это крутой поход Завидую Радуюсь за тебя, ознакомился с огромным удовольствием
У меня никогда не хватает терпения ознакомиться с историей мест на маршруте Поэтому просто катаюсь. А здесь...
И отчёт, как обычно, очень хорош — умеешь .
Отличный отчёт, не просто машинальный, а живой. Прочел с удовольствием. Маршрут похода интересный.
shvorak, всё здорово!
По доброму завидую! Сам я к сожалению на такое не способен.
shvorak, Иван, огромное спасибо за как всегда интересный и познавательный экскурс Вашей поездки. Ведь главное в жизни — это впечатления!
Колеги, радий що вам сподобалось.
Ну і карта маршруту, не враховуючи всі кружляння по селах.
І тут ще відео не моє, атмосферу передає
https://youtu.be/h-GhTu2k4Qc