Re: Реставраторы представляют
Класс. Очень круто смотрится
Крокодиловодство 2.0 |
Вы не вошли. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.
Кроковод → Раскопки. Музей. → Реставраторы представляют
Класс. Очень круто смотрится
Військовий крокодил велосипед Вермахту Truppenfahrrad 1942 року, повна реставрація.
Саме цей велосипед, з часу останньої поїздки пролежав в селі на горищі близько сорока років. Після війни його експлуатували «до упору». Як не дивно головний механізм велосипеда задня втулка Torpedo Fichtel & Sachs залишилася в дуже гарному стані, а метал рами, щитків та коліс без глибокої корозії.
Довелось перешліфувати конуса каретки та передньої втулки. Вочевидь що змащували їх не часто. Деякі деталі довелось розшукувати.
Велосипед їде дуже м’яко та приємно, передача зірок "тяговита" (46/20), вага бл. 18 кг.
Задня гальмівна втулка «Torpedo» виробництва Fichtel und Sachs, 1941 року.
Цікаво що це «ювілейна»50-ти мільйонна серія. Саме таку кількість втулок «Torpedo» було вироблено з 1904 по 1940 рік
Trommelscheinwerfer- фара функціонує від динамо та вбудованої «квадратної» батарейки. Вона легко знімається із тримача та може використовуватись як ліхтар.
Було виготовлено діючу копію батареї оснащену акумуляторами.
Історична довідка
Truppenfahrrad — німецькою від Truppe — (група; команда; відділення; загін; частина) Fahrrad- (велосипед)
Військовий велосипед Вермахту Truppenfahrrad мало чим відрізнявся від цивільних моделей. Багато велофабрик Німеччини виконуючи замовлення Вермахту оснащували їх згідно циркуляру «Das Truppenfahrrad, Dienstvorschrift H.Dv. 293 ».
Основними вимогами було: фарбування в чорний матовий колір, статутний багажник типу Pallas, фара що функціонує від динамо та вбудованої «квадратної» батарейки, повний комплект приладдя для обслуговування велосипеда.
Залежно від призначення, велосипеди комплектувалися з’ємним кріпленням для військової амуніції на кермі та рамі.
На моделях вироблених з 1942 року встановлювали патентований швидкоз’ємний винос керма типу Express.
Саме в 1942 році було видано новий циркуляр «H.Dv. 293 v. 26.5.1942» в якому узагальнили вимоги до фарбування/тактичного маркування та оснащення велосипедів. Тому сьогодні дехто помилково вважає, що вироблявся якись спеціальний велосипед «Truppenfahrrad М42».
Власне якось одного особливого стандартного військового велосипеду Вермахту не існувало — це були моделі різних виробників в однаковій комплектації , що відповідали вимогам замовника. На рамі велосипеда штампували заводський номер, та майже завжди окремо додатково рік виробництва.
Всі вони були на колесах 28” , оснащувались задньою гальмівною втулкою «Torpedo» виробництва заводів Fichtel und Sachs (FuS).
В період війни, з метою економії хрому та енергії у виробництві, втулки фарбували чорною термостійкою фарбою. Певну кількість чорних втулок виробляли і в повоєнні роки.
Как всегда, великолепная работа.
Батарейка — это вишенка
И спасибо за историю.
Чисто технічне питання, наскільки побачив в вилці тільки отвори для осей, без прорізів, вже бачив подібне. Завжди цікавило, як предки ставили втулки, кожен раз розжимали вилку?
А робота, як завжди, на рівні!
Пора напрошуватися ваш музей відвідати.
На вилці звичайний виріз, то так на фото не видно.
Але те що підкоси щитків коліс кріпляться заодно гайками осей, це не дуже зручно. Така техніка була в ті часи
на іншому фото розгледів. Те що я описав зустрічалося і у німців також, тільки дещо раніше.
Велосипед В-110 «Прогресс» автозаводу ЗиС, модель 1954 року.
Повна реставрація: гальваніка, фарбування, оригінальні деталі, рідні шини.
Відновлений екземпляр, максимально близький до первозданного стану, можемо бачити який вигляд мав велосипед котрий викотили з магазину в 1954 році
Для довідки.
В-110 «Прогресс» перший радянський уніфікований велосипед, що вироблявся кількома велозаводами СРСР, розроблено ЦКБ велобудування, Харків 1948 рік.
Велосипед автомобільного заводу ЗиС, окрім гіршої якості виробництва, значно відрізняється по конструкції від оригіналу ХВЗ В-110. Відмінність більша, як наприклад між моделями «Україна» В-134 та В-130. Чому у «зіса» збережено назву В-110 «Прогресс» залишається загадкою.
Загальна історія велосипедів В-110 «Прогресс» (інформація від колеги Gosha Mst):
1. ХВЗ В-110 «Харьков/Прогресс» (1948-1960) — самый массовый;
2. ЗИЛ/ЗИС В-110 «Прогресс» (1951-1959) — достаточно массовый (было выпущено где-то 3,3 млн. экземпляров);
3. ГАЗ В-110 «Прогресс» (1951-1956) — выпущено более 1 млн. экземпляров;
4. ФМЗ В-110 «Прогресс» (1956-1961) – Фрунзенский машиностроительный завод (Бишкек, Киргизская Республика);
5. ЛенВЗ В-110 «Прогресс» (по версии Мятиева — 1950-1952 (видел один раз вел 1951 года);
6. ЖВЗ В-110 «Прогресс» (1958-1970) — производство передано с ЗИЛа;
7. ВМЗ/ПВЗ В-110 «Кама» (1956-1963) — производство передано с ГАЗа, завод переименован в 1957 году, когда город Молотов был переименован в Пермь.
P.S. ЗИФ 10В — хоть и официально вроде не «Прогресс», но я его всё же отношу с семейству «прогрессоподобных».
ЖВЗ Не самый интересный велозавод СССР, который делал далеко не самые качественные велосипеды. До средины 1970-х выпускал всего 4 модели: В-110 "Прогресс" (1958-1970).
Torpedo,
Ви гігант. Стільки праці і ресурсів вкладаєте в експонати.
Добрый день всем!
Несколько месяцев назад довелось приобрести два советских велосипеда. Они долгое время просто стояли в сарае, а теперь, видимо, сарай решили снести вместе с домом. Правда, подробностей я не расспрашивал.
Первый велосипед ММВЗ 111-351. Выпущен, согласно паспорта, 24 декабря 1991 года. В последние дни существования СССР Кстати, на вашем форуме данная модель почему-то выпускается с 1994 Да и фото во многом не совпадает с моим велосипедом, в отличие от сканированного изображения из паспорта. Родной паспорт и руководство по эксплуатации сохранились почти идеально.
Вообще, велосипед почти в идеальной сохранности. Всё, что казалось ржавчиной, на самом деле — родная загрязнившаяся обмазка солидолом. Видно, что никто ни разу даже не откручивал гаек заднего колеса, похоже, что и не ездил. Я тоже, привел в руках
Сохранился родной пластиковый щиток цепи, даже велоаптечка, само собой, ключи и катафоты. Нет только насоса и звонка. Если верить инструкции, то должны быть ещё пластиковые колпачки гаек колёс, а вот пластиковая сумка для инструмента могла и не входить в комплектацию.
Из-за того, что никто не подкачивал шины, задняя камера лопнула по шву. При осмотре обнаружил, что на переднем колесе одна из спиц не имеет ниппеля, возможно, он внутри покрышки. Также ось багажника длиннее, чем надо.
Кстати, спицы и некоторые другие детали не хромированные, а имеют защитное покрытие желтого цвета.
Второй велосипед сохранился хуже, хотя вроде они стояли рядом. Имеются следы ржавчины на крыльях, багажнике, раме, но не сильно много. Похоже, пару раз на нём ездили. Документов нет, модель "Велта", точнее сказать не могу.
Добавлено: 15-09-2019 15:26:21
Конечно, это не реставрация Но у вас же написано: "Давайте упорядочим нашу с вами общую (ведь так?) коллекцию отреставрированных до заводского состояния (или сохранённых) раритетов, соберём её в этой теме.
Red Stork, светлозеленый — Сура 2, скорее всего. У пластикового бардачка крышки имеют свойство безвозвратно теряться почти сразу. Это первое, что в них разукомплектовывается Катал я на таком же, включая цвет. Не было этих крышек, щитка цепи и, кажется, обода были алюминиевые. Отличный агрегат.
Второй — пензенский, ПВЗ (ЗиФ). Год изготовления должен быть выбит на заднем левом дропе.
Только не "Велта", а "Вела" вроде, поскольку "Велта" — пермская торговая марка.
Кроковод → Раскопки. Музей. → Реставраторы представляют