Ну от, повертаючись до зошита.
Трішки грубо прикинув цифри і масштаби прийшов до певного висновку.
Все що буде далі лише мої припущення, на жаль документально не доведені.
Ітак, уявімо кращі роки ХВЗ, коли імпортні рами були ще не доступні. Скільки ж спортивних велосипедів професійного рівня потрібно було країні?
Почнемо з головної збірної, десь у нас є фільм про тренувальні збори — відбір в збірну, там чоловік 30. Не вірю, що на одному велосипеді їздять. Там тренувальний, бойовий. Плюс запасні на випадок аварії, тренерські і т. д. Не на стартонах же їм їздити. Цифра плавно перевалює за 150.
Ще жіноча збірна, можливо картина скромніша але не менше 120.
Є ще юнацька збірна, знов таки не на стартонах же їм їздити. Ще нехай 100.
І це кожні два-три роки парк оновлювати, бо не витримають.
Є ще збірні союзних республік, їх 15. Додайте автономії, міста мілліонніки, що виходить? Цифри по кількості спортсменів приблизно схожі.
Але ми не врахували поетові товариства типу Динамо, ЦСКА, що там ще, профспілки, клуби серьозних заводів (а звідти до на СЗ часто попадають)
Не втомилися? Тоді згадаємо, що СЗ це ще і трек. Метеори і Гіти, вони не взаємозамінні і навіть перший юнацький розряд вже не хотів на стартонах і Рекордах їхати, покруче подавай.
І що ми натомість бачимо 70 велосипедів в місяць. Правда?
Так от моє припущення, що це журнал одного зборочного поста, де матьорий і перевірений майстер працював типу над В-552і, але не СЗ, а індивідуальним заказом, можливо з імпортних труб. Інакше при такій продуктивності весь цех був не більше 10 людей разом з начальником. Ну ще дотичної, в журналі не вказаний пост, а цех, а весь цех не міг мати таку низьку продуктивність при таких потребах країни. Ну і підпис з роками той самий, але ніде не видно прізвища, думаю тому, що всі знали з ПСР-40 працює лише Петрович (умовний).
Уф, багато букв настрочив. Розвінчуйте теорію.
Я рухаюсь, значить я існую!