Сідло
Для "поїхало" використав сідло з В-22.
Але ж і своє сідло потрібно мати, бажано – з чепраком!
Згідно з "Інструкцією … " 1951-го року сідло з чепраком повинне мати такий профіль, як і на В-17:
Схоже, що "рейки" в районі замка (їх кріплення на трубі, що під сідлом), повинні бути прямими. Але таких "вживу" я досі не бачив. Не виключено, що рисунок в "Інструкції …" невірний.
А що ми бачимо на фото екземплярів В-110 ХВЗ, що присутні на форумі:
Перші два фото – з https://krokovod.org/forum/viewtopic.php?pid=231#p231 , з історії велосипедів ХВЗ; трете – з https://krokovod.org/forum/viewtopic.ph … 90#p212190 , 1954 рік; четверте – з https://krokovod.org/forum/viewtopic.php?id=1418 .
Сідла з такою формою часто (скорочено) називають "мінськими". Дійсно, велосипеди від ММВЗ багато років мали такий профіль (до переходу на дротові напрямні наприкінці 1980-х).
Але цей екземпляр 
з https://krokovod.org/forum/viewtopic.ph … 30#p255330 – Diamant, 1949 рік. Є фото і інших екземплярів Diamant тих років з подібним сідлом. Тобто така форма напрямних основи сідла не вигадана на ММВЗ, а позичена, можливо, з німецьких.
Окрім двох великих пружин стиску (конічної форми) й профілю, є ще один признак ранніх "мінських" сідел: наявність у центральній частини довгих тонких горизонтальних пружинок розтягнення.
Отже, почав шукати сідло з чепраком, двома великими пружинами стиску конічної форми, "мінським" профілем та довгими (приблизно 180 мм) пружинками.
Таке сідло знайшлося у власних засіках, з 6-ю повздовжніми пружинками. Колись купив за символічну ціну, зі застереженням, що воно добре попрацювало. Тоді воно попало у засіки, оскільки знайшлося аналогічне, але з 10-ю повздовжніми пружинками, тобто потрібне мені "дамське". Зараз для цього мого проекту саме таке "чоловіче" і підійде.
Розібрав.
Хромовані частини каркаса сідла обробив в розчині лимонної кислоти.
Не хромовані частини каркаса сідла позбавив іржі та пофарбував у чорний колір емаллю ПФ-115. Просушив з тиждень. Зібрав основу сідла.
Деякі отвори, в яких закріплювалися кінці горизонтальних пружинок, отримали внаслідок довгої експлуатації значні потертості, схожі на прорізи. По доброму, їх потрібно заварити. Потрібний для цього напівавтомат при зварнику поки ще не знайшов, тому тимчасово зробив таке: в кожний такий отвір вставив та добре обтиснув скобку з алюмінієвого дроту, яка не дасть пружинці і далі подовжувати наявні потертості, оскільки конкурує з пружинкою за простір отвору. Фото:
Примітка. Спочатку великі пружини поставив як для дамського (два останніх фото вище). Згодом зрозумів помилку (це ж чоловіче сідло!), перевернув.
Чепрак одношаровий "пухкий", з сильно порепаною фарбою, без клейма. Має незначні ушкодженнями та ще, мабуть, "живий". Схоже, що правої довгої пружинки основи сідла великий час не було, тому чепрак у цій зоні отримав значне продавлення.
Обробив за вже звичною для мене технологію ( https://krokovod.org/forum/viewtopic.ph … 41#p240841 ), а саме: баня, желатин, формування на основі сідла, сушка, зачищення, послідовне просочення морилкою, льняною олією та розчином церковних свічок в уайт-спіриті, з фінішним поліруванням. Знизу підклеїв пару шматин шкіри, для підсилення. Форма чепрака та його поверхня не вийшли ідеальними, але задовільними для цього проекту.
Зібрав.
Залишилося ще дещо поправити та пополірувати поверхню чепрака.
Далі буде ...
Поки сам не розберусь, ні на що не поведусь!
Проекти ХВЗ: В-110 "Прогрес" (1950); В-22 (1954); 111-411 "Україна" (1977);
В-541 "Спорт" (1970); на рамі В-110 "Прогрес" (1958, 1950)
ЖВЗ: В-849 Десна-2 (1979); ГАЗ: В-025 "Школьник" (1966-1975 ?); ПВЗ: 21В (1964, 1974)
, да вы совершенно правы!
Намного? Из-за фланца именно 
Впервые такое вижу. Впредь буду обращать внимание. 
