Маю не дуже велику статистику, але і не малу: декілька десятків вело. Що можу додати:
1. Чашки каретки. Не бачив ні одній з кавернами на доріжці. Навіть коли бачив розмолотий в жмути сепаратор, каверни на кульках та конусі вала. Декілька разів добре затискав по різьбленню в лещатах — ніяких слідів. Була одна права чашка з довгою тріщиною, яка "ховалася" на дні різьблення.
2. Чашки педалей. Не бачив ні одній з кавернами на доріжці.
3. Чашки передньої втулки. Каверни на доріжці бачив усього пару разів.
4. Чашки керма. Не бачив ні одній з кавернами на доріжці.
5. Чашка в п'ятерику Торпедо. Бачив з кавернами на доріжці. Але небагато.
Мій загальний висновок для чашок: невеликі за розміром чашки велосипеда робляться з доброї сталі, яка сприймає загартовування, а гартують всю деталь. Іржа на доріжках буває при повній відсутності слідів змащення, але це ж іржа, а не каверни.
Зовсім інша ситуація з конусами: на всіх бачив каверни, окрім конусів керма, які мають малі розміри, робляться з доброї сталі, гартуються повністю. Один раз бачив "хвилю" на верхньому конусі керма, але то був "кетай".
Те, що чашки не мають каверн, дуже добре для часу доведення до ладу: достатньо мати декілька саморобних "цанг" для закріпленні їх в патроні дрилі, абразивної шкурки від 1000 одиниць та щось для полірування.
Конуси значно легше встановлюються на дриль, але час може бути завеликим. І може бути втраченим без бажаного результату внаслідок досягнення незагартованих глибин сталі.
Щодо гарантованих зазорів — підтримую, окрім в підшипниках керма.
Поки сам не розберусь, ні на що не поведусь!
Проекти ХВЗ: В-110 "Прогрес" (1950); В-22 (1954); 111-411 "Україна" (1977);
В-541 "Спорт" (1970); на рамі В-110 "Прогрес" (1958, 1950)
ЖВЗ: В-849 Десна-2 (1979); ГАЗ: В-025 "Школьник" (1966-1975 ?); ПВЗ: 21В (1964, 1974)